З моменту заснування Торонто, в місті виникало кілька епідемій. Найстрашнішою виявилась холера. Вона забрала життя багатьох людей різного віку. Міська влада Торонто, лікарі приклали безліч зусиль, щоб впоратися з епідемією в місті. Більше на itoronto.info.
Що таке холера?
Холера – це гостре кишкове інфекційне захворювання, яке викликається бактерією Vibrio cholerae. Хвороба передається фекально-оральним шляхом, від людини до людини. Найчастіше при вживанні забрудненої води, овочів, фруктів.
Джерелом збудника інфекції є людина – хворий чи носій бактерії. Інкубаційний період триває до 5 днів. Головним симптомом захворювання є діарея, яка призводить до сильного зневоднення організму, шоку, ниркової недостатності.
Щодо симптомів, то в певної категорії людей можуть бути слабко виражені симптоми або взагалі відсутні. В інших може бути нудота, блювання, спазм м’язів. Без належного лікування холера може призвести до смерті протягом кількох годин.
Холера легко піддається лікуванню за допомогою орального регідратаційного розчину ORS. Інфікованим особам з важким ступенем зневоднення додатково можуть вводити внутрішньовенно антибіотики.
На жаль у 19 столітті ці сучасні методи лікування були недоступні для людей. Тому холера дуже швидко ширилась Канадою. Причиною поширення хвороби була еміграція людей, світова торгівля.
Епідемія в Торонто
У 1832 році холера атакувала Торонто через великий наплив емігрантів з Європи. Протягом весни та літа в 1832 році близько 11 000 емігрантів (носіїв холери) прибули до Торонто. Хвороба вразила раптово, залежно від індивідуума наслідки могли змінюватися: від незначних кишкових розладів до важкого перебігу хвороби, яка була болісною, смертельною. Якщо хтось бажав комусь нещастя чи смерті, поширеним прокляттям того часу було: «Нехай тебе холера схопить».
Епідемія зупинила час, безтурботне життя людей. Школи, магазини були закриті, єдиними підприємствами які почали розвиватися під час епідемії були ті, хто виробляли дошки необхідні для трун.
Оскільки зараження холерою відбувалося через споживання брудної води, їжі зараженої вірусом Vibrio cholerae, лише карантин міг стримати цю хворобу. Щоб контролювати епідемію, міська влада створила Раду охорони здоров’я та карантинну станцію на острові Grosse-Isle.
У повноваження Ради охорони здоров’я входило: встановлення лазаретів, найняття лікарів та призначення лікування хворих. Жителям Торонто наказали при перших симптомах захворювання звертатися до лазаретів. Проте, більшість хворих були дуже налякані, й не зверталися за допомогою.
Перша епідемія холери закінчилася восени 1832 року. Проте, хвороба ширилася серед нових емігрантів, жителів Торонто, яких було приблизно 5500.
Через це міська влада встановила ряд заборон. Човнам заборонили швартуватися, а емігрантам прибувати в місто. Подекуди на дорогах стояла озброєна охорона, щоб не допустити чужинців.
Люди жили в страху, в деяких випадках цей страх заразитися хворобою був настільки великий, що рідні не хотіли забирати мертвих на поховання. Тому тіла людей померлих від холери поміщали в халупи й підпалювали.
Власникам будинків наказували продезінфікувати приміщення вапном, білити будинки. Якщо в приміщенні померла людина хвора на холеру, то його спалювали. Попри те, що вапно роздавалося безплатно, мало хто виконував наказ. Тоді міська влада ввела штрафи за невиконання.
Кораблі, які прямували до Торонто зупиняли в гирлі річок для огляду. Більшість капітанів не хотіли, щоб їхні судна ідентифікували як «заражені», тому часто ігнорували вказівки.
Згодом стало зрозуміло, що запобігти епідемії можна забезпечивши людям чисто воду, а лікувати холеру простими методами регідратації.