На початку 20 століття в Торонто вирував іспанський грип (іспанка), який тепер вважається найсмертоноснішою пандемією у світі. Після спалаху епідемії в Торонто почалися карантинні заходи, життя людей розділилося на «до» та «після». Про те, як торонтці боролися з грипом, читайте далі на itoronto.info.
Міри захисту
У вересні 1919 року в Торонто були виявлені перші випадки захворювання іспанським грипом. Заразна та невідома форма грипу змусила міську владу, посадових осіб Ради охорони здоров’я закликати людей до самоізоляції. Іспанка інфікувала 500 мільйонів людей у світі, що становило приблизно третину населення планети на той час.
Містянам наказали уникати великих скупчень, через те, що ніхто не дотримувався заборон, грип швидко розповсюджувався. Крім цього, людям рекомендували використовувати хірургічні маски. Пізніше масковий режим був визнаний неефективним. Довіра громадськості до маски, як до профілактичного методу змінилася глузуванням. Про це писали в журналі Canadian Medical Association Journal за 1918 рік.
З початку епідемії в Торонто почали масово закривати розважальні заклади. 10 жовтня 1918 року головний санітарний лікар Торонто Чарльз Гастінгс видав наказ закрити Королівський театр Олександри для відвідувачів.
Вже 19 жовтня перестали працювати всі театри та інші розважальні заклади міста. Згодом по всій провінції закрили церкви, школи. Всі другорядні підприємства також примусово були зачинені. Курсували по місту лише трамваї.
Чарльз Гастінг попередив містян, що досить скоро в Торонто будуть виявлені десятки тисяч випадків зараження, і що саме від мешканців залежить, чи вдасться зупинити розповсюдження вірусу.
Восени 1918 року багато людей вважали, що найгірше з іспанським грипом вже позаду. Проте, ніхто не міг подумати, що друга хвиля епідемії почнеться дуже скоро й призведе до мільйонів смертей.
Починаючи з жовтня лікарні Торонто були переповнені хворими.
У 1919 році федеральний уряд заснував Міністерство охорони здоров’я, яке займалося ухваленням карантинних рішень, відкриттям лікарень.
Симптоми іспанського грипу
Симптоми хвороби чимось нагадували грип, у хворих спостерігались: озноб, легкий кашель, лихоманка, головний біль. Без належного лікування хвороба швидко прогресувала, викликала погіршення самопочуття, ускладнення, спричиняючи смерть людини. Найчастіше люди помирали від пневмонії. Хвороба вражала переважно людей у віці від 20 до 40 років. Особливо в групі ризику були медсестри, залізничники, будівельники.
Лікування іспанки, статистика
У 1918 році відразу після спалаху епідемії місцеві газети почали давати поради містянам щодо лікування іспанського грипу. В публікаціях рекомендували вдихати фіолетове опромінення, купувати таблетки на основі м’яти.
Насправді лікарі мало знали про грип, жодні ліки не забезпечували ефективної терапії. Іспанка досить швидко прогресувала, інколи хворі зверталися за медичною допомогою пізно. Через це, лікарі рекомендували хворим пити багато води, відпочивати.
Не маючи вакцини чи ліків проти цього грипу, сім’ї були змушені спостерігати, їхні рідні помирають в муках. Більшість людей боролися з хворобою у власних домівках, не в лікарнях.
Іспанський грип чинив негативний вплив на дитячу психіку. Через те, що школи були закриті, діти проводили час дома, допомагали долати хворобу своїм рідним. Вони бачили на власні очі смерть близьких.
У Канаді, населення якої тоді становило 8 мільйонів, померло до 50 000 осіб. В Онтаріо було зафіксовано 300 000 випадків захворювання, з них 8 705 смертей, хоча реальні цифри ймовірно більші. Медична система була перенавантажена, і про смертельні випадки могла не повідомляти.