Томас Чарльз Лонгбот – бігун на довгі дистанції, олімпієць. Томас один з найвідоміших спортсменів початку 20 століття. Лонгбот є засновником спеціальних тренувальних методів, які використовують до тепер. Він був лідером у становленні марафонських забігів, переможцем багатьох марафонів, його спортивні успіхи відомі у всьому світі. Про життя та кар’єру олімпійця, читайте далі на itoronto.info.

Дитинство, навчання

Народився Томас 4 липня 1886 року в Освекені, Онтаріо. Він був середньою дитиною Джорджа Лонгбот й Елізабет Скай. У Томаса були сестра та брат. У 1892 році коли Томасу виповнилося 5 років, помер його батько.

Томас разом з братом та сестрою допомагали матері по господарству, пасли корів. Коли хлопцеві виповнилося 12 років, він був змушений відвідувати школу-інтернат Mohawk Institute Residential School у Brantford. У школі відбувався кадетський стиль навчання й було багато програм фізичної активності.

Провчившись рік у навчальному закладі Лонгбот втік. Спочатку його зловили й повернули туди, але він знову втік й пішов жити до свого дядька.

Перші кроки в спорті

У 1906 році, коли Томасу виповнилося 19 років, він взяв участь у забігу на 5 миль до Дня Вікторії в Каледонії, Онтаріо. Здобувши перемогу в змаганнях, Томас почав тренуватися з Біллом Девісом.

У 1907 році Лонгбот виграв забіг Hamilton Around the Bay, він зміг випередити свого конкурента більш ніж на 3 хвилини й майже побив рекорд забігу.

Через 2 роки після активної участі в різних змаганнях, Лонгбот брав участь у Бостонському марафоні й знову здобув перемогу. Він встановив свій перший рекорд – 2 години 24 хвилини, побивши попередній рекорд на 5 хвилин. Лонгбот став третім канадцем, який виграв цей марафон.

На честь перемоги Лонгбота в забігу, відбулося святкування, захід відвідали 200 000 людей. Невдовзі Лонгбот став відомим у всьому світі.

Активний розвиток кар’єри

У 1908 році Лонгбот втретє виграє Ward марафон в Торонто. У цьому ж році відбулися Олімпійські ігри в Лондоні, Лонгбот не міг взяти участь в них. Причина в тому, що Американський атлетичний союз аматорів вважав його не професійним бігуном. Крім цього, вони вважали, що Лонгбот не має права брати участь в Олімпійських іграх.

Канадський атлетичний союз аматорів спочатку погоджувався з американським союзом, однак громадська думка переконала його дозволити Лонгботу на Олімпійських іграх в Лондоні  представляти Канаду.

На Олімпійських іграх спортсмен під час забігу втратив свідомість через рекордну спеку.

Томас Лонгбот був відомий не лише перемогами, а й інноваційними методами тренування. Його тренувальний графік чергувався між інтенсивними тренуваннями та періодами відновлення. Інтенсивні заняття спортом Лонгбота тривали до 1916 року.

Життя після спорту

У 1916 році Лонгбот вступив до лав Канадських збройних сил. Спочатку він приєднався до 180 (спортсменського) батальйону. Згодом його перевели до 107 батальйону, де він служив розвідником на Західному фронті.

Відбувши службу в 1920 році Лонгбот переїздить до Альберти, щоб зберегти землю, яку надали йому за військову службу. Однак через помилки та плутанину в документах він не отримав землю.

Після чого Лонгбот переїхав жити до Торонто. Тут він працював понад 17 років двірником. Ця робота дала можливість придбати автомобіль, який на той час був великою розкішшю.

Після виходу на пенсію в Торонто, Лонгбот повернувся жити до Освекена. Згодом у нього почалися проблеми зі здоров’ям, діагностували діабет. У 1949 році він помер від пневмонії.

За великі спортивні заслуги в 1951 році на честь Лонгбота було засновано нагороду Тома Лонгбота. Щороку Спортивне коло аборигенів вручає її корінним спортсменам, які демонструють досконалість у спорті.

У 1955 році Лонгбот був занесений до Залу спортивної слави Канади. У 1996 його занесли до Зали спортивної слави Онтаріо.