Може здатися, що долина річки Дон в Торонто знаходиться в іншому континент. Навіть у м’які зими тут багато снігу. Через це щороку після першого снігопаду містяни на лижах починають ганяти по схилу пагорба. Насправді Дон та його широка долина гарно підходять для різних видів спорту, таких як: керлінг, катання на ковзанах, санчатах. На початку 20 століття на цьому місці проводилися гірськолижні змагання, сюди приїздили чемпіони з усього світу. Більше на itoronto.info.
Перші лижники в Торонто
З 1920 року Лижний клуб Торонто проводив щорічні збори в долині. Він побудував там мережу трас і кілька дуже складних трамплінів, які відвідували містяни та професійні спортсмени з усього світу. Згодом біля Lawrence Avenue з’явився спеціальний гірськолижний курорт, де установили електричний підіймач.
Згідно з першими сторінками офіційної ретроспективи Лижного клубу Торонто, першим лижником Торонто був чоловік, який у 1800 році прокладав траси через High Park на 10-футових лижах і бамбуковій палиці.
Досить цікаво виглядав перший лижник: на голові в нього був капелюх, за спиною рюкзак на ногах вовняні шкарпетки. Попри опис його одягу, у ретроспективі не згадується імені цього чоловіка.
Перші лижники зазвичай подорожували поодинці або невеликими групами по High Park. Для катання вони використовували довгі дошки з гікорі.
До 1920 року Лижний клуб Торонто проводив регулярні зустрічі у High Park та Rosedale Ravine. Аналізуючи публікацію міської газети «Торонто Стар», можна стверджувати, що ці події були цивілізованим заходом.
Той факт, що в Торонто часто був брак снігу, не чинив учасникам клубу перешкоду. Міські газети «Глоуб», «Торонто Стар» майже щороку публікували фотографії радісних чоловіків і жінок, які насолоджувалися катанням на лижах у долині Дону.
Діяльність лижного клубу
Лижний клуб користувався великою популярністю від моменту свого існування. У 1926 році члени клубу заснували щорічний фестиваль катання на лижах та санчатах у День святого Валентина. В програмі фестивалю був скіджоринг – змагання з бігу по пересічній місцевості, коли лижників тягнуть коні або собаки та бобслейні перегони.
Постійно шукаючи свіжі траси для катання на лижах, клуб уклав угоди з кількома власниками полів для гольфу. Угоди дозволяли членам клубу використовувати фарватери протягом кількох тижнів на рік, найчастіше, коли в Торонто випадало багато снігу. Під час м’яких зим покриття було нерівним, тому гірськолижникам доводилося шукати інші місця.
Активний розвиток лижного спорту в Торонто
У 1934 році клуб оголосив про початок будівництва великого 30-метрового лижного трампліна на краю Дону в Thorncliffe. Лижники-олімпійці з усієї країни з’їжджали з трампліна, засипаного кригою привезеною з Maple Leaf Gardens. Зону біля підніжжя схилу розчистили для 10 000 глядачів.
У 1934 році переможцем змагань став Тедді Зінкін, місцевий хлопець з Торонто, якому вдалося подолати відстань 34 метри від нижньої частини рампи.
Ентузіасти-аматори та інші спортивні об’єднання використовували схили нижнього Дону для занять зимовими видами спорту. Чарльз Сауріол у своїй книзі «Оповідання про Дон» згадує, що люди спускалися схилом без зусиль. Крім цього, Сауріол писав, що в долині існувало 2 траси: одна для тренувань, інша для проведення змагань.
Через нерегулярні снігопади Лижний клуб Торонто поступово перемістився в Forks of the Credit, потім до Гантсвілля. В долині Дону катання на лижах продовжувалося.
Згодом компанія Milne Hollow поблизу Lawrence та Don Valley Parkway відкрила гірськолижний центр Don Valley, який перебував у приватній власності. Тут було 3 підіймачі. Абонементи на підіймач коштували від 3 до 5 доларів.
Широка серія з кількох 200-метрових трас пролягала від вершини схилу на Railside Drive до плоского дна долини. Відвідувачі під час спуску могли легко перестрибнути низку пандусів. Діяльність цього гірськолижного центру у 1977 році припинилась.