Ірен Аяко Учіда – жінка, яка зробила великий внесок у генетику. Доктор Учіда була найкращою в галузі цитогенетики. Вона провела ранній скринінг хромосомних аномалій, дослідила зміни у хромосомах при мутаціях, довела, що хромосома, яка викликає синдром Дауна, може бути в будь-кого з батьків, а не тільки у матері. Аяко сприяла розвитку генетики не тільки в Канаді, але й далеко за її межами. Про життя та дослідження Аяко Учіди читайте на itoronto.info.
Дитинство та освіта
Народилася Аяко у родині японських емігрантів Шізуко та Сентаро Учіда. Сім’я жила в невеликому районі Ванкувера, який зараз відомий як Hastings-Sunrise. У дитинстві Аяко обожнювала грати на фортепіано, органі, скрипці, тому залюбки відвідувала музичну школу. Її вчитель музики, стверджував, що йому досить важко вимовити ім’я Аяко, тому почав називати дівчинку Ірен. Учиді сподобалося це ім’я і вона сприйняла його як своє.
Після закінчення школи Аяко почала вивчати англійську мову, вступила до University of British Columbia (UBC). У цей період вона працювала над просуванням прав японських канадців. З цією метою Учіда приєдналася до Ліги японсько-канадських громадян і стала редактором газети «New Canadian». Після двох років навчання в університеті Учіда зробила перерву й поїхала до Японії.
У 1941 році Аяко повернулася до Канади. Незабаром після цього, Учіда з родиною опинилися серед 22 000 японських канадців, яких федеральний уряд насильно відправив до таборів для інтегрованих.
Після закінчення Другої світової війни, Учіда залишилася в Канаді, попри стійкий антияпонський расизм і повернення більшості її членів родини до Японії. Аяко продовжила навчання в університеті Торонто. Фінансуванням та наданням житла займалася Об’єднана церква Канади. У 1946 році Учіда здобула ступінь бакалавра англійської літератури.
Учіда планувала здобути ступінь магістра соціальної роботи, проте не так сталося, як хотілося. Доктор Норма Вокер, яка викладала курс генетики, заохотила Учіду вивчати більш поглиблено генетику.
Активний розвиток кар’єри
З 1951 по 1959 роки, працюючи науковим співробітником у торонтській дитячій лікарні, Ірен Учіда розробила один з найбільших реєстрів близнюків у Північній Америці. Вона використовувала його для дослідження генетичних порушень у близнюків з вадами серця.
Заохочена доктором Брюсом Чауном, видатним педіатром, Учіда переслідувала свою головну мету – створити генетичну лабораторію у Вінніпезі. У 1959 році з допомогою Чауна, жінка отримала річний гарант від Фонду Рокфеллера на навчання в University of Wisconsin. Спочатку США відмовляли їй у в’їзді. Врешті-решт, з допомогою президента університету, вона отримала спеціальну перепустку. У Вісконсині її робота була зосереджена на хромосомах мух.
У 1966 році Учіда стала директором медичної генетики у вінніпезькій дитячій лікарні. Саме там жінка розробила клінічний тест на трисомію-18 (синдром Едвардса), тим самим заснувала першу в Канаді програму з цитогенетики.
У 1969 році Учіду запросили працювати в University of London. На наступний рік, жінка повернулася до Гамільтону, де заснувала лабораторію цитогенетики й стала професором на кафедрах педіатрії та патології в University in Hamilton.
Впродовж своєї кар’єри науковиця опублікувала близько 100 наукових робіт.
Ключові відкриття
У 1960 році Ірен Учіда розробила перший в Канаді діагностичний аналіз крові для каріотипування хромосом немовлят. У 1962 році вона опублікувала детальні дослідження трисомії-18 (синдром Едвардса) у людей. Пізніше клініцисти використовували метод Учіди для виявлення хромосомних аномалій у плода шляхом тестування амніотичної рідини, яка оточує плід в утробі матері.
Згодом Учіда довела, що трисомія, яка викликає синдром Дауна, може походити від обох батьків. Раніше вважалося, що тільки мати може передати її дитині.
Померла Ірен Аяко Учіда 30 липня 2013 року після тривалої боротьби з хворобою Альцгеймера.
Бувши одним із перших членів Канадського коледжу медичних генетиків, Учіда підготувала багато медичних генетиків. Вона також залишила спадщину в педіатрії.