Існує багато науковців, які зробили великий внесок у розвиток медицини. Одна з них Леоне Фаррелл, яку знають не лише в Торонто, але й далеко за його межами. Леоне Фаррелл – біохімік, мікробіолог, винахідниця вакцини проти поліомієліту. Про інші дивовижні винаходи Фаррелл далі на itoronto.info.
Перші кроки в науці
Леоне Фаррелл народилася 13 квітня 1904 року в Монкленді, Оттава. Після народження Леоне, сім’я переїхала до Торонто. Фаррелл закінчила Parkdale Collegiate Institute, здобула стипендію з природничих наук та академічну премію з англійської мови та історії. Згодом почала вивчати хімію на бакалавраті в університеті Торонто. У 1929 році Леоне здобула ступінь магістра.
З 1929 по 1931 роки Фаррелл працювала над магістерською роботою, яка була присвячена дослідницькому проєкту з мікробіології. Після успішного захисту своєї роботи, жінка переїхала у Велику Британію, там вступила до коледжу гігієни та тропічної медицини, де вивчала метаболізм грибів у пеніциліні.
У 1933 році жінка повернулася до Канади, щоб захистити докторську дисертацію з біохімії в університеті Торонто під керівництвом Вільяма Міллера. У 1934 році Фаррелл почала працювати науковим співробітником у Connaught Laboratories.
Варто зазначити, що Connaught Laboratories була заснована в 1914 році на кафедрі гігієни медичного факультету університету Торонто. У цій державній лабораторії займалися виготовленням біологічних препаратів: антиоксидантів, вакцин.
Початкова робота Леоне Фаррелл у Connaught Laboratories була зосереджена на розробці токсоїдних вакцин для запобігання стафілококу та дизентерії. Токсоїди створювали з токсинів, що виробляються бактеріями, які викликають захворювання. Коли токсин піддається впливу хімічної речовини, наприклад, формальдегіду, він стає нетоксичним. При ін’єкційному введені токсин стимулює імунітет проти хвороби, подібно до вакцини.
У 1920 році Connaught Laboratories стала найбільшим виробником дифтерійного токсоїду. Робота Фаррелл зі стафілококовими та дизентерійними токсинами ґрунтувалася на цьому досвіді.
Великі досягнення
З 1939 по 1940 роки робота Фаррелл з токсоїдами привела її до розробки нового методу «глибинного культивування». Леоне вирощувала бактерії й токсини у великих пляшках з використанням напівсинтетичного рідкого поживного середовища. Ця методика стала відомою як «метод Торонто».
Потім рідкі культури обережно колотили, щоб підтримувати суміш у постійному русі, а аерація і тепло інкубації сприяли росту клітин. На початку 1940 року Фаррелл адаптувала цей метод для виробництва вакцини від кашлюку в більших масштабах.
Це дозволило виробляти вакцину за 0,8 цента/мл, замість 8 центів/мл, які вона коштувала раніше, що зробило її набагато доступнішою для програм дитячої імунізації.
Під час Другої світової війни Леоне зосередилась на виробництві кількох продуктів: вакцина проти холери, дизентерійний токсин. Паралельно з цією роботою науковиця читала лекції студентам медичних коледжів та університетів.
На початку 1950 року Фаррелл працювала над удосконаленням виробництва антибіотиків. Завдяки старанням й наполегливій праці, вченій вдалося розробити новий штам пеніциліну, який дав пеніцилін у 20 разів більше, ніж можна було отримати з оригінального штаму.
Згодом Фаррелл зробила великий внесок у розробку вакцини проти поліомієліту. Вона використала «метод Торонто», який дозволив широкомасштабне культивування поліовірусу. Всі дослідження, розробка рідин, культивування вірусів відбувалися на базі Connaught Laboratories. До 1955 року Фаррел продовжувала працювати в лабораторії та керувати виробництвом вакцини. Потім вона почала всю свою увагу приділяти дослідницьким проєктам, які були зосереджені на різних невирішених проблемах у виробництві вакцин, розробці більш ефективного методу для перевірки стійкості людського імунітету до поліомієліту та інших хвороб.
У 1969 році Фаррел пішла на пенсію. Вона залишила за собою велику спадщину. Її винаходи дозволили прискорити вакцинацію проти кашлюку та розпочати широкомасштабне виробництво вакцини проти поліомієліту.