Уявіть собі: ви заходите глибоко під землю – не на кілька метрів, а на кілометри. Темно, волого, ні душі навколо. А тепер уявіть, що там, серед давніх порід, знайдено воду, яка “запечаталася” під землею понад два мільярди років тому. Її не торкалося жодне живе створіння, вона залишалася ізольованою ще з часів, коли на Землі не було дерев, а небо мало зовсім інакший вигляд. Цю воду вперше виявила канадська геохімікиня Барбара Шервуд Лоллар – науковиця з Торонто, яка перетворила глибини земної кори на простір для нових відкриттів. Далі на itoronto.
Про неї рідко говорять у заголовках новин, але саме її робота допомогла зрозуміти, що життя може існувати в зовсім неочікуваних умовах – глибоко під поверхнею, без сонця і кисню. Її відкриття стали проривом не лише в геології, а й у біології, астрономії та навіть у дослідженнях Марса. У цій статті ми розповімо, як ця жінка з Онтаріо прийшла до одного з найдивовижніших відкриттів у сучасній науці, чому її поважають у NASA і чому її ім’я стало відомим не тільки в Канаді, а й далеко за її межами.
Дитинство Барбари серед природи
Барбара Шервуд Лоллар народилася у невеликому канадському містечку, де природа стала для неї неабияким захопленням. Ліси, скелі, річки – усе це було поруч, буквально за кілька кроків від дому. У такому середовищі було важко не почати ставити запитання: чому каміння блищить, звідки беруться річки, що ховається під землею? Барбара завжди жила в пошуку відповідей, а родина тим часом підтримувала її цікавість до навколишнього світу. Батьки не відмахувалися, коли донька приносила до хати дивні камінці чи засинала з енциклопедією в руках. Навпаки – заохочували. У школі вона не вирізнялася активністю чи надмірною впевненістю, зате мала щось важливіше: природну допитливість і здатність помічати деталі, повз які інші проходили байдуже.
Коли настав час обирати університет, Барбара знала, що хоче займатися природничими науками. Її захоплювали історії про те, як формувалася планета, і особливо цікавило те, чого не видно з поверхні. Геологія здалася їй логічним і водночас загадковим напрямом, адже вона дозволяла не лише вивчати Землю, а й занурюватися в її глибини буквально й метафорично. Так Барбара вступила до Університету Оттави, а потім продовжила навчання в Університеті Ватерлоо. Там вона зробила перші серйозні кроки в науці. Її цікавила ізотопна геохімія – складна, але надзвичайно точна наука, яка дозволяє “читати” історію Землі за хімічним складом її порід і вод. Такий інтерес привів її до аспірантури в Університеті Торонто. Саме тут вона сформувалася як дослідниця, яка мислить нестандартно і не боїться шукати відповіді там, куди інші навіть не зазирають.
Відкриття, що змінило уявлення про планету
Професійна діяльність Барбари почалася з шахти. Глибокої, закинутої, майже забутої. У північному Онтаріо, серед скель і лісів, наукова команда на чолі з Барбарою Шервуд Лоллар спускалася все глибше й глибше. Не заради золота чи корисних копалин – вони шукали воду. Але не звичайну, з річки чи підземного джерела, а таку, яка, можливо, залишалася недоторканою мільйони, а то й мільярди років. Це здавалося фантастикою. Адже вода рухається, циркулює, просочується крізь ґрунт, випаровується. Щоб вона залишалась на одному місці понад два мільярди років – це звучало як виклик здоровому глузду. Барбара не гналася за сенсацією. Вона працювала послідовно: ретельно добирала зразки, обчислювала хімічний склад, аналізувала ізотопи. Так у 2013 році її команда спустилася в одну з найглибших рудних шахт Канади – Kidd Creek, що біля Тіммінса. Саме там вони натрапили на підземний потік води, який не мав жодного зв’язку з поверхнею.
Вони взяли зразки. Проаналізували. І зрозуміли, що ця вода “сиділа” під землею дуже давно. А її ізотопний склад і співвідношення газів, особливо гелію, аргону та неону, дозволили точно датувати ізоляцію – понад два мільярди років. Вона була настільки стародавньою, що навіть у науці не було готових відповідей, як це можливо. Звісно, для геологів це був прорив. Але ще більший резонанс відкриття мало серед біологів і астробіологів. Якщо така вода змогла залишитися недоторканною так довго, то що ще в ній збереглося? Можливо, життя. І дійсно, в одному з наступних досліджень у подібних водах було виявлено мікроорганізми, які не потребують кисню і не залежать від сонячного світла. Вони виживають за рахунок хімічної енергії, що вивільняється з порід – і це перевернуло уявлення про те, де взагалі може існувати життя.
Тож відкриття Барбари Шервуд Лоллар – це не просто історія з минулого, а двері в майбутнє… Адже подібні умови можуть існувати не лише на Землі, а й, скажімо, на Марсі чи на крижаних супутниках Юпітера. А отже, пошук життя поза межами нашої планети не така вже й фантастика.
Чому до Барбари прислухаються політики та Nasa?
Барбара Шервуд Лоллар – не лише науковиця, яка працює у лабораторіях та шахтах, вона ще й голос науки, який чути далеко за межами академічних кіл. Її дослідження з глибинних підземних вод мають не просто наукове значення, а й впливають на політичні рішення і стратегії великих міжнародних організацій, серед яких і NASA. Політики та урядовці часто звертаються до Барбари за експертною думкою, особливо коли йдеться про охорону навколишнього середовища й раціональне використання природних ресурсів. Вона входить до кількох науково-консультативних комісій при урядових структурах Канади. Її рекомендації допомагають розробляти політику, що стосується збереження водних ресурсів і запобігання екологічним катастрофам.
Але найцікавіше те, що її знання і досвід затребувані й далеко за межами Землі. NASA залучає Барбару до своїх програм із пошуку життя на інших планетах. Її відкриття стародавніх вод у канадських шахтах допомогли зрозуміти, що глибоко під поверхнею планет і місяців Сонячної системи можуть існувати умови, сприятливі для життя. Саме її ідеї стали частиною стратегії пошуку позаземного життя.
Крім того, Барбара вміє простою і доступною мовою пояснити складні речі. Вона часто виступає на конференціях, веде лекції і бере участь у телепрограмах, щоб донести важливість науки до широкої авдиторії. Завдяки відкритості та здатності говорити зрозуміло її вважають авторитетом і людиною, до чиїх слів дійсно варто прислухатися. І ще вона показує, що наукові відкриття – це не лише про цифри і формули, а й про життя, нашу планету і майбутнє людства.
Відзнаки та сьогодення
Барбара Шервуд Лоллар ще й лауреатка численних премій, наставниця для молоді й просто талановита людина. Її науковий шлях давно вийшов за межі академії – і продовжує надихати.
За свої відкриття та внесок у геохімію вод Шервуд Лоллар отримала найпрестижніші відзнаки Канади, серед яких Орден Канади, одна з найвищих нагород країни. У 2016 році вона здобула премію NSERC Herzberg – головну наукову відзнаку Канади, яку присуджують за досягнення, що змінюють сам підхід до науки. Її також неодноразово визнавали однією з найвпливовіших канадців за версією Maclean’s, і це вже багато про що говорить. Попри такий статус, Барбара не відсторонюється від викладання. Вона й досі працює в Університеті Торонто, де читає курси з геохімії, консультує студентів і керує дослідженнями. І Барбара не читає лекції з підручника, а веде розмову, іноді з гумором, іноді серйозно, але завжди з повагою до молодих умів. І головне, що вона намагається передати – це цікавість. Щиру, дитячу цікавість до того, як улаштований світ.
У розмовах зі студентами Барбара часто повторює: “Наука – це не про ідеальні відповіді. Це про хороші запитання”. Саме тому вона підтримує ті дослідження, які йдуть не протореним шляхом, а шукають нові напрямки. У її лабораторії панує атмосфера пошуку, а не змагання. Тут дозволено помилятись, але заборонено зупинятись.